YkPAïHCЬКИЙ

Translations to Ukranian by Mirek Bodnar.

Елізабет Торрес

Зі збірки «Шляхи світлячка»

Змирившись з цим і рухаючись далі (Gettin’ on with it)

Чайки з легкістю ширяють по небу
вони знають, що шукати
і де це знайти
час від часу вони видають пронизливий писк
він розмальовує пісні океану
відтінками комічності
тоді вони зникають за горизонтом
і все, що лишається, — галоп морських хвиль,
які прибувають і прибувають,
але ніколи насправді не тут.
Люди схильні мати ідеї,
у них є рішення для проблем, якими ти не ділився
нагальні потреби й часові рамки, щоб затягнути шнурівки
усе під виглядом прив’язаності.
Люди так турбуються про речі, які їх не стосуються,
завжди знаходячи вишукані трюки для свого порятунку
люди не знають нічого ліпшого за втручання
це доводить їхню богоподібність
і великі серця.
Я з легкістю ширяю вулицями
я знаю, що шукати і де це знайти
час від часу я видаю пронизливий писк
Він заплямовує дні відтінками смутку
тоді я гублюся серед ночі
і все, що лишається, — іскри вогню,
який прибуває і прибуває,
але ніколи насправді не
тут.

Стан речей (The State of things)

Сум, і голод, й безсоння
похмілля, й мігрені, й неділі
скринька з секретами під ліжком
ти б волів ще не відчиняти її
запах гнилих бананів у коридорі
гучне пищання щурів на вулицях
або ж це тривога
літо й зима
погані новини по телевізору
бажання починає формуватися
між повіками.
Ти можеш визначити за смородом,
що ти не робиш чудесних речей,
але ти робиш,
і це дуже далеко
від будь-чиїх передбачень.

Спадок. (Inheritance)

Ця завзятість
це виснаження
кілька тих камінчиків на дорозі
цеглини тієї стіни
таємниця при свічках
це тепле відчуття
цей відвертий спогад
це жахливе взуття
візит до стоматолога
комашине ім’я
тиша
рахунок у барі, безперечно
Захід сонця або ж ціла їх колекція
пшениця, приклеєна до сторінок
книжки, яку ніхто не переглядатиме
гостра потреба в адвокаті
нора в землі,
що є моїм замком
відбиття світла, іноді
Ця лють, що злить, ці сльози
погляд сусідів
лист
соціальна відповідальність
одна-єдина мить істини
в колекції митей істини
за тією завісою
Чарівний фокус
акт зникнення
трансфер болю
якщо це не весь світ, то що таке
це все.
І я кажу ні / і я запитую чому / і я кричу, як схиблений дух
та все одно погоджуюся з цим.
Це все, моє.

Зі збірки «Ти не хочеш повернутися додому?»

Неврологічна сутичка. (Neurological Scramble)

Саме тоді, коли ти думаєш, що маєш усі відповіді,
небо міниться від дуже темного до світло-блакитного
За твоїми зіницями раптово спалахує світло.
Воно проникає за огорожу світу
і змушує себе почути там
як дзвінок:
Панічне відчуття
Відчайдушна колекція реконструйованих досвідів
Квест
Флешбек
Сутність, що говорить у відповідь
проростання / за шкірою на твоїх пальцях
коли ти намагаєшся не відставати.
Тримай усе це всередині.
Закопай у нього цвях.
Придумай чудово написаний текст,
щоб пояснити приголомшливі видіння,
які не дають тобі
заснути.
Все гасне.
Це знову ми.

Твоє бажання — наш спокій. (Your will is our peace)

Іноді я прокидаюся
і немає нічого.
Немає пучка листя й тривоги
Ні палаючого будинку, ні храму відчиненого
жодна рідка кислота не розносить себе по вулицях
жодних несплачених рахунків, жодних невисловлених речей
жодних хвиль, що приходять і не відходять з твоїм іменем
власне кажучи, жодного імені.
І ні хребта, ні кісток, ні тепла,
де ти колись лежав.
Жодних м’яких та добрих антрактів із жодного довгого списку люті.
Ні тремору, ні потреби в таблетках, ніякого поспіху, щоб їхати чи лишитися.
Такими днями
я люблю сидіти дуже спокійно і насолоджуватися випадковістю
в цій порожнечі присутня краса
вона поширюється, як ніжний туман, до всіх куточків мене
і далі зростає поверх найвищих дерев
поки не вкриє усе білим мерехтливим світлом
заціпеніння природи
і саме в цьому місці я почуваюсь найближче до тебе
Мені здається, що так і є
ніжне просування від судом
ласка безкінечності, що робить нас вільними.

Ти не хочеш повернутися додому? (Would you like to come home?)

Пройшли тижні,
місяці,
пройшли роки,
рівень моря піднявся
і фундамент з піску та каміння
почав осуватися.
Кожна кімната в будинку
почала зачинятися
з гучними верескливими звуками й легкими спазмами
оркестр жалоби та плачу,
який ніхто не міг почути, бо море також обернулося на шторм,
його ритм смерті був ще голоснішим,
чорний туман вкрив берег і хвилі,
місяць побачив це все і заповз у свою мушлю,
а жуки, що охороняли узбережжя,
розсипалися на дрібний зелений пил
в одному страшному русі.
В цій темній обителі мало що можна було побачити
зорі, за мільйони миль звідси
сховалися в щілинах неба.
Видіння тебе
стояло попереду
видіння мене
але це були двоє цілком інших
двоє, що після тривалої подорожі не можуть дістатися одне одного
ми оглянулися, кожен у своєму царстві, і запитали водночас:
Ти не хочеш повернутися додому?
І в нас перед очима немає додому, куди можна вертатися,
а позаду нас лиш затонулі кораблі та корали.

Переклав Мірек Боднар